Нафтотрейдери переїхали з Женеви до юрисдикцій, які не приєдналися до санкцій. російська нафта масово експортується через канали, які важко відстежити.
Через рік після відмови великих західних компаній від торгівлі і страхування російської нафти через війну в Україні, на їх місце прийшли таємничі «прибульці» із Гонконга, Дубай, Шрі-Ланки, Індії та Туреччини. Більшість з цих компаній ніколи не працювали в нафтовій галузі, а інші взагалі не існували.
Видання The Economist виявило, що саме через них росія обходить санкції Заходу та після затвердження кажного нового пакету обмежень збільшує обіг «сірої» нафти.
За інформацією видання, нова «тіньова» інфраструктура транспортування і фінансування російської нафти є доволі масштабною. За два місяці дії «стелі цін» нафтовий експорт з рф за своїми об’ємами повернувся на рівень літа 2022 року, тільки зараз російська нафта масово вивозиться каналами, які важко відслідкувати.
«Наприклад, не так давно біля берегів Гибралтара було помічено декілька великих танкерів, які раніше стояли в Персидському заливі та приймали вантаж з російських суден. Оман та ОАЕ за 9 місяців 2022 року імпортували більше російської нафти, ніж за попередні три роки. Малайзія експортує до Китаю вдвічі більше нафти, ніж сама здатна виробляти», — пише The Economist.
Спостерігачі за суднами підозрюють, що російську нафту змішують з «партнерською» та перепродають. З початку війни в Дубай відкрились більше 30 російських торгових компаній, деякі з них під новими іменами.
Більша частина російської нафти проходить через «тіньові» мережі, які не визнають «стелі цін». Однак це не робить їх незаконними, оскільки вони не використовують західну логістичну інфраструктуру.
«Тіньові» мережі опираються на три головних стовпи: нові компанії, власний танкерний флот і нові джерела фінансування. Ця торгівля фінансується кредитами російської держави, а посередники платять за вантаж тільки після того, як отримають дохід», — повідомляє видання.
Раніше російська нафта продавалась торговими компаніями, які в основному базувалися у Женеві, але більшість з них вже переїхали в більш «дружні» юрисдикції в країнах, які не приєдналися до санкцій.
Наразі росія має у своєму розпорядженні 360 танкерів та інших суден, що складає 16% всього світового флоту, що перевозить сиру нафту.
Навіть, якби абсолютно всі західні компанії відмовились надавати свої кораблі для транспортування російської нафти, вищеназванного флоту вистачило би росії для підтримки діючого рівня торгівлі. Проте флот цей складається із застарілих кораблів і далеко не всі порти приймають судна без надійного страхування.
