З часів анексії Криму росією відчутного покращення у житті його мешканців не відбулося навіть з появою мосту через Керченську протоку. Очікування “ждунів” та “понаїхавших”, що міст створить наплив відпочивальників та знизить ціни на прилавках магазинів внаслідок спрощення шляху для вантажоперевезень, не справдилися. Ціни для мешканців не знизились ані після будівництва автомобільного полотна, ані після запуску залізничного.
Путін аж ніяк не мав на меті покращити життя людям. Для нього, як особи закомплексованої, міст мав політичне значення для особистого ствердження.
PR-акцією “з’єднати Крим з російською територією” путін намагався увіковічити те, що ніколи б не визнала міжнародна спільнота, ба більше — не змирилася б Україна.
Ще однією причиною зведення мосту було бажання наситити півострів якомога більшою кількістю росіян. Радянська влада широко використовувала трюк із заміщення населення з метою закріплення свого “права володіння” та впливу на політику республік. По теперішній час такі країни як Литва, Латвія та Естонія відчувають наслідки переселення у свій час росіян на їхні території. Етнічні росіяни відіграли свою роль і під час тієї ж анексії Криму для створення ілюзії тотальної підтримки населенням дій окупантів.
Після окупації до Криму росія почала переселяти населення з регіонів навколо Волги, а потім мешканців з Північного Кавказу.
На днях Постійна Представниця Президента України в АРК Таміла Ташева заявила, що росіян, які незаконно в’їхали в Крим після російської окупації, видворятимуть з України за індивідуальними рішеннями, а не колективно. Йдеться про росіян, які незаконно заїхали на територію України після 2014 року.
Всіх українців у Криму, які стали жертвами примусової паспортизації росії, Україна визнає своїми громадянами згідно з законодавством. Представники корінного народу, які є репатріантами, зможуть отримати посвідки на проживання в Україні. Також це, наприклад, може стосуватися адвокатів політв’язнів, рідних незаконно ув’язнених, ще обмеженої категорії людей, які допомагали та підтримували весь час Україну.
Так чи мало будівництво Кримського мосту якесь інше значення крім символічного?
З огляду на відсутність мостів в самій росії, в регіонах, які залежать від постачання продуктів першої необхідності — відповідь очевидна.
Республіка Саха (Якутія) вже багато років живе в очікування мосту через річку Лена, який би економив близько 63 млн доларів на рік на постачанні вантажів для північних регіонів рф, але у путіна є важливіші справи.
2014 – перенесено будівництво мосту через Лену.
2019 – путін схвалив будівництво мосту через Лену.
07.06.2023 – “Якутія знову направила на експертизу скорегований проєкт мосту через Лену”, повідомляє Interfax.ru.
На будівництво Кримського мосту росія витратила з бюджету 4 млрд доларів без будь-якої економічної вигоди у майбутньому, зупинивши при цьому “мостобудівельні” роботи на території усієї росії.
Мосту до “ісконно китайського” Сахаліну немає і донині. З’єднати Сахалін з материковою росією планують до 2035 року, хоча сам путін заявляв, що вартість цього мосту буде меншою утричі за Керченський.
Судячи з останніх подій, не варто і починати. Мости, що сполучають росію з анексованими територіями — недовговічні. І чим швидше “понаїхавші” до Криму це зрозуміють — тим для них краще.
